Лічильники

За сприяння Асоціації підприємств інформаційних технологій України створено веб-сайт Громадської ради з питань інформаційно-комунікаційних технологій. Сайт створено для підтримки ініціативи низки організацій громадянського суспільства з метою доведенню до відома суспільства настанов кандидатам у Президенти України "Невідкладні заходи щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні", а також співпраці з уточненя і лобіювання цих настанов та моніторингу їх виконання. Адреса сайту:
http://ict-forum.org.ua

Закон України Про телекомунікації



Цей Закон встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій, яка здійснюється під юрисдикцією держави Україна. Телекомунікації разом з поштовим зв'язком відносяться до галузі зв'язку України.
Закон визначає повноваження держави щодо регулювання вказаної діяльності, а також права та обов'язки фізичних та юридичних осіб, що приймають участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Глава I. Загальні положення

Стаття 1. Визначення основних термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
абонент - споживач телекомунікаційних послуг, що отримує телекомунікаційні послуги на договірних засадах за умови підключення його кінцевого обладнання до телекомунікаційної мережі;
абонентна плата - фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від обсягу послуг, що надаються споживачеві;
адреса мережі Інтернет - визначена діючими в Інтернет міжнародними вимогами назва домену у ієрархічній системі доменних назв;
адресний простір мережі Інтернет - сукупність набору адрес мережі Інтернет та правил, встановлених відповідно до міжнародних вимог;
безпроводовий доступ - доступ до телекомунікаційної мережі з використанням радіо технологій;
взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж - встановлення фізичного та логічного з'єднання між телекомунікаційними мережами з метою забезпечення можливості споживачам, приєднаним до різних телекомунікаційних мереж, спілкуватись безпосередньо або опосередковано;
голосова телефонія - телекомунікаційна послуга, що полягає в передаванні інформації голосом: фіксованого телефонного зв'язку (міського, міжміського, міжнародного), IP-телефонії, мобільного (рухомого) зв'язку та інше;
дані - інформація у формі, придатній для автоматизованої обробки її засобами обчислювальної техніки;
домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, вказує на один або декілька номерів обслуговується групою серверів доменних назв та централізовано адмініструється;
домен .UA - домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, який створено на основі кодування назв країн відповідно до міжнародного стандарту ISO-3166, для обслуговування адресного простору українського сегменту мережі Інтернет;
домен другого рівня - частина адресного простору мережі Інтернет, що розташовуються на другому рівні ієрархії імен в цій мережі;
електрозв'язок - див. "телекомунікації";
ліцензія - документ державного зразку, що надає суб'єкту господарювання права та встановлює обов'язки на використання ресурсів нумерації і надання телекомунікаційних послуг, визначених цим Законом;
Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет Протоколі TCP/IP, визначеному міжнародними стандартами;
IP - телефонія - телекомунікаційна послуга з передавання інформації голосом через мережі Інтернет;
інформаційна система загального доступу - сукупність телекомунікаційних мереж та засобів для накопичення, обробки, зберігання та передавання даних;
інформаційна безпека телекомунікаційних мереж - здатність телекомунікаційних мереж забезпечувати цілісність і конфіденційність інформації;
інформація - відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб;
кінцеве обладнання - обладнання, що з'єднане з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі із метою забезпечення доступу до конкретної послуги чи послуг;
монопольний (домінуючий) оператор телекомунікацій - оператор, який відповідно до законодавства України займає монопольне (домінуюче) становище на ринку певних телекомунікаційних послуг на території держави чи певного регіону;
Національний план нумерації - нормативно-правовий акт, який регламентує розподіл та умови використання номерного ресурсу України;
номерний ресурс - ємність номерного простору, яка використовується для позначення (ідентифікації) мереж, послуг, пунктів закінчення мережі в мережі телекомунікацій загального користування;
обладнання ліній електрозв'язку - засоби (технічне обладнання), технічні пристрої, устаткування, прилади тощо, які є складовими частинами ліній електрозв'язку і використовуються для його організації;
оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із застосуванням телекомунікаційної мережі, яка належить йому на правах власності чи користування;
передавання даних - телекомунікаційна послуга, яка полягає у передаванні інформації, поданої у вигляді даних, через мережі телекомунікацій;
підприємства електрозв'язку - юридичні особи незалежно від форм власності, які надають телекомунікаційні послуги в якості основного виду діяльності;
провайдер телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності з постачання телекомунікаційних послуг із застосуванням засобів телекомунікацій, що належать йому на праві власності чи користування, підключених до мереж телекомунікацій;
проводовий електрозв'язок - передавання і приймання інформації із застосуванням проводових ліній з металевими або волоконно-оптичними жилами;
пункт закінчення телекомунікаційної мережі - місце стику (з'єднання) мережі телекомунікацій та кінцевого обладнання;
ресурси телекомунікаційних мереж - наявні у телекомунікаційних мережах кількість номерів (номерний ресурс), кількість і пропускна спроможність проводових ліній з металевими жилами, оптичними волокнами, радіоліній, каналів, трактів для передавання інформації, комутаційних станцій та вузлів, радіочастотний ресурс;
розподіл номерного ресурсу - виділення номерного ресурсу з визначеного діапазону номерів для надання телекомунікаційних послуг;
розрахункова такса - сума, що визначає розмір оплати за користування технічними та технологічними ресурсами мереж операторів та/або провайдерів телекомунікацій (здійснення доступу) для пропуску одиниці трафіку та застосовується для операторів, які є суб'єктами господарської діяльності на території України;
рухомий (мобільний) зв'язок - безпроводовий доступ кінцевого обладнання до телекомунікаційної мережі, при якому використовуються різноманітні ідентифікатори для пунктів закінчення телекомунікаційної мережі і для кінцевого обладнання. При цьому кінцеве обладнання може мігрувати від одного пункту закінчення телекомунікаційної мережі до іншого із збереженням унікального ідентифікатора;
споживач телекомунікаційних послуг - юридична або фізична особа, яка має намір замовити, або яка замовляє та/або отримує телекомунікаційну послугу для власних потреб;
споруди електрозв'язку - будівлі, вежі, антени, повітряні й кабельні лінії, проміжні та кінцеві пристрої ліній електрозв'язку, обладнання та інші пристрої, що використовуються для організації електрозв'язку;
сталість телекомунікаційної мережі - властивості телекомунікаційної мережі зберігати повністю або частково свої функції за умови впливу на неї дестабілізуючих факторів;
суб'єкти ринку телекомунікацій - оператори, провайдери телекомунікацій, споживачі телекомунікаційних послуг та виробники технічних засобів телекомунікацій;
телекомунікації (електрозв'язок) - передача, випромінювання або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах;
телекомунікаційна мережа - комплекс поєднаних у єдиному технологічному процесі технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням;
телекомунікаційна мережа доступу - частина телекомунікаційної мережі між пунктом закінчення телекомунікаційної мережі та найближчим вузлом (центром) комутації включно;
телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій;
технічні засоби телекомунікацій - обладнання, будівлі, станційні та лінійні споруди, які утворюють телекомунікаційні мережі;
транспортна телекомунікаційна мережа - мережа, яка забезпечує передачу знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу;
універсальні телекомунікаційні послуги (універсальний доступ) - послуги фіксованого телефонного (місцевого, міжміського, міжнародного) зв'язку, в тому числі послуги довідкових служб, зв'язку за допомогою таксофонів та переговорних пунктів, а також телеграфного зв'язку, доступ до яких забезпечується споживачам за тарифами, що регулюються державою;
управління номерним ресурсом - формування, затвердження та внесення змін до Національного плану нумерації, призначення, розподіл, присвоєння номерного ресурсу, нагляд за виконанням ліцензійних умов та анулювання дозволу на використання номерного ресурсу;
управління телекомунікаційною мережею - комплекс організаційно-технічних заходів щодо контролю за функціонуванням телекомунікаційної мережі і, за необхідності, прийняттю заходів з управління навантаженням телекомунікаційної мережі;
фіксований безпроводовий електрозв'язок - безпроводовий доступ кінцевого обладнання до пунктів закінчення телекомунікаційної мережі з використанням єдиного ідентифікатора для пунктів закінчення телекомунікаційної мережі і для кінцевого обладнання;

Стаття 2. Призначення телекомунікацій
Телекомунікації є невід'ємною частиною виробничої та соціальної інфраструктури України і функціонують на її території як взаємоув'язаний комплекс технічно сполучених телекомунікаційних мереж, що діють у єдиному технологічному процесі, призначений для задоволення потреб органів державної влади (управління), оборони, безпеки, охорони правопорядку в Україні, фізичних та юридичних осіб в телекомунікаційних послугах.

Стаття 3. Законодавство про телекомунікації
Законодавство України про телекомунікації складається з Конституції України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Стаття 4. Сфера дії даного Закону
1. Дія цього Закону поширюється на відносини між органами державної влади України, фізичними та юридичними особами, між юридичними особами щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг, використання телекомунікаційних мереж загального доступу, інформаційних систем загального доступу, номерного ресурсу, виконання робіт у сфері телекомунікацій.
2. Дія цього Закону не поширюється на телекомунікаційні мережі закриті і спеціальні, за винятком питань регулювання їх взаємодії з телекомунікаційними мережами загального та обмеженого доступу, надання телекомунікаційних послуг в умовах надзвичайного стану та надзвичайної ситуації.
На телекомунікаційні мережі закриті та спеціальні, які, крім основного призначення, використовуються для надання телекомунікаційних послуг, поширюються правові норми, що регулюють функціонування телекомунікаційних мереж загального доступу.

Стаття 5. Принципи діяльності у сфері телекомунікацій
1. Основними принципами діяльності у сфері телекомунікацій є:
1) доступ споживачів до універсальних телекомунікаційних послуг, які необхідні їм для задоволення власних потреб, участі у політичному, економічному та громадському житті;
2) взаємодія та взаємозв'язаність телекомунікаційних мереж для забезпечення можливості зв'язку між споживачами усіх мереж;
3) забезпечення сталості телекомунікаційних мереж і управління цими мережами з урахуванням їх технологічних особливостей на основі єдиних стандартів, норм та правил;
4) забезпечення пріоритету виробництва і застосування в експлуатації телекомунікаційних мереж, які засновані на державній власності, вироблених в Україні засобів телекомунікацій відповідно до державної науково-технічної політики;
5) заохочення конкуренції в інтересах споживачів телекомунікаційних послуг;
6) збільшення обсягів телекомунікаційних послуг та утворення нових робочих місць;
7) впровадження світових досягнень в сфері телекомунікацій, залучення, використання вітчизняних та іноземних матеріальних та фінансових ресурсів, новітніх технологій, управлінського досвіду;
8) сприяння розширенню міжнародного співробітництва у сфері телекомунікацій та розвитку Глобальної телекомунікаційної мережі;
9) спрощення контролю споживачів над змістом та якістю телекомунікаційних послуг, які вони отримують та/або бажають отримати;
10) прозорість, підзвітність регулювання у сфері телекомунікацій;
11) достатня гнучкість регулювання для створення оптимальних умов діяльності у сфері телекомунікацій з урахуванням особливостей технологій та ринку телекомунікацій.
2. Надання телекомунікаційних послуг на території України є виключним правом операторів, провайдерів телекомунікацій з місцезнаходженням на території України.

Стаття 6. Вживання мов у сфері телекомунікацій
1. В сфері надання телекомунікаційних послуг в Україні вживаються українська мова та мови інших національностей відповідно до законодавства України.
2. Адреси відправника та одержувача телеграм, що пересилаються в межах України, повинні зазначатися українською або російською мовами.
3. Текст телеграми може бути написаний будь-якою мовою з використанням літер кирилиці або латинської абетки.
4. Питання про застосування мов у міжнародних повідомленнях, які передаються через телекомунікаційні мережі загального та обмеженого доступу, вирішується відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 7. Обліково-звітний час у сфері телекомунікацій
1. При здійсненні діяльності у сфері телекомунікацій в технологічних процесах на території України застосовується єдиний обліково-звітний час - київський.
2. В міжнародному зв'язку обліково-звітний час визначається міжнародними договорами України.

Стаття 8. Охорона таємниці телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інформаційна безпека телекомунікацій
1. Охорона таємниці телефонних з'єднань та розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються технічними засобами телекомунікацій, та інформаційна безпека телекомунікаційних мереж гарантується Конституцією та Законами України.
2. Зняття інформації з телекомунікаційних мереж заборонено, крім випадків, передбачених законом.
3. Оператори, провайдери телекомунікацій зобов'язані вживати технічних та організаційних заходів щодо захисту телекомунікаційних мереж, засобів телекомунікацій та інформації, що передаються цими мережами та засобами, відповідно до закону.

Cтаття 9. Землі телекомунікацій
1. До земель телекомунікацій, як складової частини земель зв'язку, відносяться земельні ділянки, що надаються у встановленому порядку у власність або передаються їх власниками у постійне або тимчасове користування, у тому числі в оренду, фізичним та юридичним особам, для розташування лінійних, станційних споруд, антен, башт, інших технічних засобів телекомунікацій.
2. Порядок надання та використання земельних ділянок, встановлення охоронних зон і утворення просік визначається земельним законодавством України.
3. У випадку припинення діяльності у сфері телекомунікацій осіб, вказаних у частині першій цієї статті, припинення прав на земельну ділянку здійснюється на підставах і в порядку, які встановлені земельним законодавством України.
4. Розміри земельних ділянок, у тому числі охоронних зон та просік, що надаються особам, вказаним у частині першій цієї статті, визначаються відповідно до норм відведення земель для цього виду діяльності та проектно-кошторисною документацією, затвердженими у встановленому порядку.
5. У випадку вилучення земельної ділянки або вступу в дію права обмеженого користування чужою земельною ділянкою та іншою нерухомістю, викупна ціна, а також плата за користування земельною ділянкою та іншою нерухомістю встановлюється відповідно до законодавства.
6. Особи, які відповідно до цього Закону отримали ліцензію на здійснення діяльності в сфері телекомунікацій, мають право вимагати від власників земельних ділянок або землекористувачів встановлення сервітутів до категорії земель, визначених Земельним Кодексом, для прокладання під землею телекомунікаційних мереж та/або усунення пошкоджень телекомунікаційних мереж. Розмір плати (тарифи) за встановлення земельного сервітуту для прокладання під землею та/або усунення ушкоджень телекомунікаційних мереж для власників або землекористувачів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
7. Оператори телекомунікацій, діяльність яких обмежує права власників земельних ділянок і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, відшкодовують збитки власникам землі та/або землекористувачам. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Науково-технічне забезпечення функціонування й розвитку телекомунікацій
Науково-технічне забезпечення функціонування й розвитку телекомунікацій здійснюється шляхом організації наукових досліджень, створення нормативної бази та розроблення нормативної документації, гармонізації державних і галузевих стандартів з міжнародними стандартами, впровадження нових технологій і засобів телекомунікацій.

Глава ІІ. Державне управління у сфері телекомунікацій

Стаття 11. Органи управління у сфері телекомунікацій
1. Загальна політика, стратегія розвитку та законодавче забезпечення у сфері телекомунікацій визначається Верховною Радою України.
2. Державне управління у сфері телекомунікацій здійснюють:
Кабінет Міністрів України;
Центральний орган виконавчої влади у галузі зв'язку;
Інші органи державної влади відповідно до цього Закону.

Стаття 12. Компетенція Кабінету Міністрів України у сфері телекомунікації
Кабінет Міністрів України:
1) визначає державну політику у сфері телекомунікацій, шляхом затвердження Концепції розвитку телекомунікацій України;
2) здійснює управління об'єктами державної власності у сфері телекомунікацій;
3) спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері телекомунікацій.

Стаття 13. Повноваження Центрального органу виконавчої влади у галузі зв'язку
1. Центральний орган виконавчої влади у галузі зв'язку (ЦОВЗ):
1) реалізує та впроваджує державну політику у галузі зв'язку;
2) розробляє проекти законів, інших нормативно-правових актів;
3) розробляє та затверджує нормативно-правові акти з питань, віднесених до його компетенції;
4) здійснює повноваження органу ліцензування в сфері надання телекомунікаційних послуг та використання номерного ресурсу, щодо видачі ліцензій, здійснення контролю за виконанням умов ліцензій, внесення змін в умови ліцензій, анулювання ліцензій відповідно до законодавства України;
5) визначає вимоги щодо рівня якості телекомунікаційних послуг;
6) здійснює контроль за якiстю телекомунікаційних послуг та задоволенням попиту споживачів;
7) впроваджує технічну політику у сфері надання телекомунікаційних послуг, стандартизації, підтвердження відповідності технічних засобів і телекомунікаційних послуг;
8) забезпечує державний нагляд за додержанням суб'єктами ринку телекомунікацій законодавства про телекомунікації з питань, віднесених до його компетенції;
9) затверджує технічні вимоги до телекомунікаційних мереж, засобів і об'єктів телекомунікацій;
10) розробляє, затверджує та здійснює менеджмент Національного плану нумерації, виділення та управління номерним ресурсом;
11) здійснює управління радіочастотним ресурсом України;
12) розробляє за участю НКРЗ, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади Концепцію розвитку телекомунікацій України, спрямовану на досягнення стратегічних інтересів та міжнародної конкурентноздатності України;
13) розробляє на підставі статистичних даних, отриманих від державних органів статистики та НКРЗ, прогнози розвитку телекомунікаційних мереж та послуг;
14) організовує проведення досліджень та оцінки наукових робіт та розробок у сфері вітчизняних телекомунікацій;
15) організовує проведення досліджень та розробку рекомендацій щодо впливу конвергенції комп'ютерних та телекомунікаційних технологій;
16) інформує споживачів щодо політики та стратегії розвитку телекомунікаційних мереж загального доступу;
17) організує проведення опитувань громадськості з питань телекомунікаційних послуг;
18) забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовно охорони державної таємниці, здійснює контроль за збереженням державної таємниці та захистом інформації в апараті ЦОВЗ та на підприємствах зв'язку, що відносяться до сфери його управління;
19) вирішує в межах компетенції питання щодо забезпечення зв'язку для потреб державної системи урядового зв'язку, національної системи конфіденційного зв'язку, органів безпеки, оборони, охорони правопорядку;
20) вирішує в межах компетенції питання щодо готовності функціонування Національної телекомунікаційної мережі в умовах надзвичайних ситуацій та надзвичайного стану;
21) здійснює співробітництво з галузевими міжнародними організаціями та аналогічними органами інших держав;
22) розробляє в координації з іншими зацікавленими органами державної влади плани, завдання та програми щодо питань міжнародної співпраці у сфері телекомунікацій, організовує проведення конференцій, переговорів;
23) виконує обов'язки Адміністрації зв'язку та радіочастот України;
24) вирішує окремі питання, визначені Кабінетом Міністрів України.

Глава III. Регулювання у сфері телекомунікацій

Стаття 14. Орган регулювання у сфері телекомунікацій
1. Метою регулювання в сфері телекомунікацій є максимальне задоволення платоспроможного попиту споживачів на телекомунікаційні послуги, створення сприятливих організаційних та економічних умов для збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації мереж телекомунікацій.
2. Органом регулювання у сфері телекомунікацій та використання радіочастотного ресурсу України є Національна комісія з питань регулювання зв'язку (НКРЗ), яка утворюється відповідно до цього Закону.
3. НКРЗ є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.
4. НКРЗ діє на підставі Положення про Національну комісію з питань регулювання зв'язку, розробленого відповідно до цього Закону і затвердженого Президентом України.


Стаття 15. Повноваження Національної комісії з питань регулювання зв'язку
1. Національна комісія з питань регулювання зв'язку :
1) здійснює аналіз виконання законів, інших нормативно-правових актів та регламентуючих документів, що стосуються діяльності у сфері телекомунікацій;
2) вносить пропозиції до органів державної влади щодо проектів законів, нормативних актів, стандартів у сфері телекомунікацій;
3) видає нормативні акти з питань, що відносяться до компетенції НКРЗ, та контролює їх виконання;
4) здійснює контроль за дотриманням операторами, провайдерами телекомунікацій законодавства у сфері телекомунікацій, за якiстю телекомунікаційних послуг та задоволенням попиту споживачів;
5) затверджує граничні тарифи на універсальні телекомунікаційні послуги;
4) затверджує граничні тарифи на надання в користування ліній, трактів, каналів передавання та цифрових потоків з ресурсу транспортних мереж телекомунікаційних мереж операторів, які надають послуги фіксованого телефонного (місцевого, міжміського, міжнародного) зв'язку і займають монопольне (домінуюче) становище на ринку телекомунікацій;
5) отримує від операторів, провайдів телекомунікацій статистичну звітність в обсягах, порядку і в терміни, затверджені законодавством;
6) отримує безоплатно від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування документи, матеріали, статистичну та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на НКРЗ функцій;
7) приймає в межах своєї компетенції рішення в порядку, встановленому законодавством, які є обов'язковими для виконання суб'єктами ринку телекомунікацій;
8) застосовує в установленому законодавством порядку адміністративні стягнення до суб'єктів ринку телекомунікацій;
9) передає до Антимомнопольного комітету України матеріали в разі виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
10) звертається для вирішення суперечок із суб'єктами ринку телекомунікацій до судових інстанцій;
11) регулює принципи взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж відповідно до цього Закону;
13) бере участь у розробці й реалізації державної інвестиційної політики у сфері зв'язку;
15) забезпечує рівні умови діяльності у сфері телекомунікацій;
16) забезпечує досудове вирішення спорів між операторами, провайдерами телекомунікацій щодо взаємопідключення телекомунікаційних мереж;
17) розробляє та затверджує Регламент своєї діяльності, а також інші нормативно-правові акти, передбачені цим Законом;
18) здійснює співробітництво з аналогічними органами регулювання у сфері телекомунікацій інших країн;
19) видає офіційний друкований бюлетень та публікує в ньому проекти нормативно-правових актів, що розробляються НКРЗ, відомості, передбачені цим Законом, та іншу інформацію;
20) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом, Законами України "Про поштовий зв'язок", "Про радіочастотний ресурс України" та іншими законами України.

Стаття 16. Склад, порядок призначення членів та керівництво НКРЗ
1. До складу НКРЗ входять вісім членів:
чотири члени НКРЗ призначаються Верховною Радою України шляхом голосування і чотири члени НКРЗ - Президентом України.
2. Член НКРЗ призначається на посаду терміном на п'ять років. Жоден із членів НКРЗ не може обіймати посаду більше ніж десять років сумарно.
3. НКРЗ набуває чинності з моменту призначення повного її складу.
4. Члени НКРЗ повинні бути громадянами України не старші 65 років, мати вищу освіту, практичний та управлінський досвід, стаж роботи у галузі зв'язку не менше 4 років. Члени НКРЗ мають статус державних службовців першого рангу.
5. Члени НКРЗ не можуть бути власниками корпоративних прав операторів телекомунікацій та поштового зв'язку, виробників телекомунікаційного обладнання, діяльність яких відповідно до цього Закону регулюється НКРЗ, отримувати від них фінансову або матеріальну винагороду та допомогу або займати будь-яку посаду, у тому числі на громадських засадах.
6. Члени НКРЗ можуть бути звільнені від посади у випадку:
1) подання у відставку;
2) відмови від громадянства України;
3) неможливості виконання обов'язків за станом здоров'я;
4) набрання чинності обвинувальним вироком суду щодо них;
5) порушення обмежень, передбачених пунктом 5 цієї статті.
7. НКРЗ очолює Голова, який призначається Президентом України зі складу членів НКРЗ. Голова НКРЗ не може обіймати цю посаду більше двох термінів сумарно.
8. Голова НКРЗ:
1) координує роботу НКРЗ таким чином, щоби сприяти швидкому й ефективному вирішенню всіх питань, що відносяться до повноважень НКРЗ;
2) головує на зборах і засіданнях НКРЗ;
3) представляє НКРЗ з питань, що потребують нарад або контактів з іншими вищими посадовими особами центральних органів державної влади;
4) інформує Президента України щодо прийнятих НКРЗ рішень та прийнятих регулятивних документів;
5) надає Верховній Раді України, Президенту України та до відома Кабінету Міністрів України щорічний звіт щодо діяльності НКРЗ відносно реалізації Концепції розвитку телекомунікацій, а також щодо стану телекомунікацій в Україні протягом минулого року.
6) організовує діяльність НКРЗ та його апарату;
7) видає накази з питань діяльності апарату НКРЗ;
8) приймає на роботу та звільняє з роботи працівників апарату НКРЗ;
9) підписує документи, які видаються відповідно до рішень НКРЗ;
10) представляє НКРЗ у стосунках з підприємствами, установами, організаціями;
12) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства України.
9. У випадку вакансії посади Голови НКРЗ або у випадку тимчасової неможливості виконання Головою НКРЗ своїх обов'язків, члени Комісії обирають зі свого складу головуючого на засіданнях НКРЗ.
10. У випадку вакансії посади члена НКРЗ, протягом місяця Верховна Рада України дообирає, а Президент призначає відповідно нового члена Комісії. Термін повноважень нового члена Комісії у даному випадку відповідає терміну повноважень НКРЗ.
11. Засідання НКРЗ є правомочними, якщо на них присутні не менше п'яти членів НКРЗ.
12. Рішення НКРЗ приймаються більшістю голосів від загального складу НКРЗ. Кожний член НКРЗ має один голос. У разі рівного розподілу голосів голос Голови НКРЗ є вирішальним.
13. Рішення НКРЗ, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання усіма суб'єктами ринку телекомунікацій.
14. Рішення НКРЗ можуть бути оскаржені у встановленому законодавством України порядку.
15. Для реалізації повноважень НКРЗ формується апарат в межах асигнувань, визначених Державним бюджетом України. Працівники апарату НКРЗ мають статус державних службовців.

Стаття 17. Джерела фінансування НКРЗ
Джерелом фінансування НКРЗ є Державний бюджет України.

Стаття 18. Забезпечення захисту прав споживачів у діяльності НКРЗ
1. З метою захисту прав споживачів НКРЗ співпрацює з організаціями, які представляють інтереси споживачів, забезпечує такі організації, а також самих споживачів необхідною інформацією щодо діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій, за винятком випадків, коли ця інформація є конфіденційною.
2. Споживачі мають право звертатися до НКРЗ для вирішення будь-яких питань, що відносяться до її повноважень. НКРЗ розглядає ці питання і виносить рішення відповідно до своєї компетенції.

Стаття 19. Відкритість діяльності НКРЗ
1. НКРЗ забезпечує відкритість своєї діяльності та прийнятих рішень. З цією метою НКРЗ доводить не пізніше ніж за 10 днів до відома всіх зацікавлених сторін на їх вимогу порядок денний чергового засідання, а також забезпечує вільний доступ широкому загалу громадськості до обговорення питань, що включені до порядку денного, за виключенням тих, що мають конфіденційний характер. При цьому особи, які мають намір бути присутніми на засіданні НКРЗ, повинні надати письмову заявку за три дні до проведення засідання.
2. Порядок і терміни оприлюднення порядку денного НКРЗ визначаються Регламентом НКРЗ.

Стаття 20. Відповідальність посадових осіб НКРЗ
За порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства, за невиконання або неналежне виконання своїх службових обов'язків, внаслідок чого порушені права і інтереси суб'єктів ринку телекомунікацій, які охороняюються законом, члени НКРЗ та посадові особи апарату НКРЗ несуть відповідальність згідно з законодавством.

Глава ІV. Технічні засоби телекомунікацій
Стаття 21. Умови застосування технічних засобів телекомунікацій
1. Умовами застосування технічних засобів телекомунікацій в Україні є їх відповідність чинним стандартам і технічним регламентам.
2. У разі призначення технічних засобів телекомунікацій для встановлення на супутниках, які виробляються в Україні, вони повинні відповідати нормативно-правовим актам, що діють в космічній сфері.
3. Порядок використання лічильників обліку тривалості телекомунікаційних послуг, що встановлюються на кінцевому обладнанні, їх реєстрація, контроль за точністю показників лічильників, виявлення та усунення розбіжностей між операторами, провайдерами телекомунікацій та абонентами відносно показників тривалості послуг на лічильниках встановлюється НКРЗ.

Стаття 22. Стандартизація у сфері телекомунікацій
1. Метою стандартизації у сфері телекомунікацій є створення єдиної системи державних і галузевих стандартів та інших нормативних документів, які визначають вимоги до мереж телекомунікацій, технічних засобів та якості телекомунікаційних послуг, а також гармонізація цих вимог з вимогами міжнародних нормативних документів.
2. Вимоги державних і галузевих стандартів, інших нормативних документів щодо технічних засобів телекомунікацій є обов'язковими для усіх виробників і постачальників технічних засобів, науково-дослідних, проектних і будівельних організацій, а також для операторів, провайдерів телекомунікацій. Вимоги до якості послуг є обов'язковими для операторів, провайдерів телекомунікацій, що надають телекомунікаційні послуги на території України.
3. ЦОВЗ організує та відповідає за розроблення стандартів у сфері телекомунікацій. Галузеві стандарти затверджуються відповідно до законодавства України про стандартизацію з урахуванням рекомендацій міжнародних організацій.

Стаття 23. Сертифікація технічних засобів
1. Всі технічні засоби та обладнання, що застосовуються в мережах телекомунікацій, повинні мати сертифікат відповідності.
2. Метою сертифікації є підтвердження відповідності технічних засобів, що виробляються різними виробниками і постачаються на ринок телекомунікацій України, вимогам встановлених стандартів, технічним регламентам та іншим нормативно-правовим актам у сфері телекомунікацій.
3. Підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікацій вимогам діючих стандартів і технічних регламентів здійснюється згідно з Законом України "Про підтвердження відповідності".
4. Підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікацій та телекомунікаційних послуг здійснюється органами з сертифікації, акредитованими та уповноваженими на проведення цієї діяльності в установленому законом порядку. Випробування з метою сертифікації за дорученням зазначених органів проводять акредитовані лабораторії (центри) сертифікаційних випробувань.
5. Перелік сертифікованих технічних засобів публікується НКРЗ двічі на рік в його офіційному бюлетені.
6. Для технічних засобів зв'язку, а також радіоелектронних засобів та радіовипромінювальних пристроїв, які мають сертифікати відповідності інститутів сертифікації країн - членів ЄС, а також Європейського інституту сертифікації та стандартизації (ЄТСІ), не потребується повторне проведення сертифікації.

Стаття 24. Метрологічне забезпечення у сфері телекомунікацій
1. Метрологічне забезпечення у сфері телекомунікацій здійснюється з метою забезпечення єдності та необхідної точності вимірювань відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".
2. Нормативною основою метрологічного забезпечення у сфері телекомунікацій є державні стандарти, інші нормативні документи державної системи забезпечення єдності вимірювань, а також галузеві нормативні документи.
3. Вимоги метрологічного забезпечення у сфері телекомунікацій є обов'язковими для виконання операторами, провайдерами телекомунікацій, виробниками технічних засобів телекомунікацій, іншими установами та організаціями, які проводять випробування технічних засобів телекомунікацій.

Глава V. Телекомунікаційні мережі

Стаття 25. Національна телекомунікаційна мережа України
1. Національна телекомунікаційна мережа України являє собою комплекс технічно взаємоз'єднаних телекомунікаційних мереж, пов'язаних у єдиному технологічному процесі, який охоплює всю територію країни і забезпечений можливістю організації загального централізованого управління, незалежно від приналежності та форм власності.
2. Розвиток та удосконалення Національної телекомунікаційної мережі України здійснюється відповідно до Концепції розвитку телекомунікацій України із застосуванням новітніх технологій у сфері телекомунікацій, які відповідають міжнародним стандартам, з урахуванням технологічної цілісності всіх мереж та засобів телекомунікацій підвищення ефективності та сталості функціонування. Головною метою Концепції розвитку телекомунікацій України є гармонійний та динамічний розвиток Національної телекомунікаційної мережі України на всій території країни, в першу чергу, у регіонах з недостатнім рівнем насиченості місцевих мереж загального доступу.
3. Держава здійснює фінансування спеціальних об'єктів зв'язку за рахунок і в межах, передбачених Державним бюджетом України.

Стаття 26. Телекомунікаційна мережа загального доступу (публічна мережа)
1. Телекомунікаційна мережа загального доступу є складовою частиною Національної телекомунікаційної мережі України та призначена для надання телекомунікаційних послуг всім фізичним і юридичним особам на території України, включаючи в себе всі мережі загального доступу, незалежно від форм власності.
2. Право власності на телекомунікаційні мережі загального доступу, а також право на технічне обслуговування та експлуатацію цих мереж може належати будь-якій фізичній або юридичній особі з місцезнаходженням на території України, незалежно від форм власності.
3. Управління мережами телекомунікацій загального доступу здійснюється операторами телекомунікацій, які експлуатують ці мережі.
4. На операторів телекомунікацій, які здійснюють управління телекомунікаційними мережами загального доступу, покладається відповідальність за забезпечення сталості телекомунікаційних мереж загального доступу і управління цими мережами з урахуванням їх технологічних особливостей на основі єдиних стандартів, норм та правил.
5. При будівництві та обладнанні телекомунікаційних мереж загального доступу повинні враховуватися вимоги щодо сталості вказаних мереж.
6. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані створювати умови і сприяти розвитку телекомунікаційних мереж загального доступу та повноцінного надання телекомунікаційних послуг.
7. Оператори телекомунікацій, незалежно від форм власності, в першу чергу надають у користування на договірних засадах, у порядку, встановленому НКРЗ, технічні засоби, у тому числі канали зв'язку, державній системі урядового зв'язку, національній системі конфіденційного зв'язку, органам безпеки, оборони, внутрішніх справ України.
8. З метою контролю за станом інформаційної безпеки телекомунікаційних мереж загального доступу органами Служби безпеки України проводиться їх моніторинг відповідно до закону.
9. На об'єктах телекомунікацій, а також в окремих структурних підрозділах операторів, провайдерів телекомунікацій, де передається, обробляється або зберігається інформація з обмеженим доступом, яка є власністю держави, режим доступу до цієї інформації встановлюється відповідно до закону.
10. Несанкціоноване втручання фізичними та юридичними особами та/або використання ними телекомунікаційних мереж, що належать іншим особам, тягне за собою відповідальність відповідно до закону.

Стаття 27. Оперативно-технічне управління телекомунікаційними мережами загального доступу в період надзвичайного стану
1. Управління телекомунікаційними мережами загального доступу та відповідальність за забезпечення їх сталості в період надзвичайного стану покладається на ЦОВЗ.
2. Для забезпечення можливості оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами загального доступу усіх операторів телекомунікацій в період надзвичайного стану створюється Національний центр оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій України.
3. Порядок створення та діяльності Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій України визначається Кабінетом Міністрів України.
4. В умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного стану та в особливий період Національний центр оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій України виконує оперативно-технічне управління мережами телекомунікацій у межах повноважень, наданих йому Кабінетом Міністрів України.
5. З метою забезпечення можливості виконання функцій, покладених на Національний центр оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій України в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного стану та в особливий період, оператори телекомунікацій та власники телекомунікаційних мереж обмеженого доступу, закритих та спеціальних телекомунікаційних мереж зобов'язані надавати інформацію про власну мережу телекомунікацій, її стан в обсязі та порядку, які встановлюються ЦОВЗ.
6. Взаємодія операторів телекомунікацій з Національним центром оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами України здійснюється на договірних засадах в порядку та відповідно до умов Типового договору, що затверджуються ЦОВЗ.

Стаття 28. Визначення напрямів та інвестування розвитку телекомунікаційних мереж загального доступу
1. Напрями розвитку телекомунікаційних мереж загального доступу визначаються Концепцією розвитку телекомунікацій України. Кабінет Міністрів України, ЦОВЗ, НКРЗ в межах своїх повноважень створюють відповідні економічні умови для її виконання шляхом реалізації державної тарифної політики, впровадження конкуренції та створення сприятливого інвестиційного клімату у сфері телекомунікацій.
2. Інвестування розвитку телекомунікаційних мереж загального доступу здійснюється за власні кошти операторів телекомунікацій, кошти інших юридичних та фізичних осіб, що залучаються на договірних засадах, а також за рахунок кредитів, випуску цінних паперів та інших надходжень, не заборонених законодавством України.
3. Інвестування розвитку телекомунікаційних мереж загального доступу може також здійснюватися за кошти державного та місцевих бюджетів у випадку, коли ці витрати передбачені відповідними бюджетами. Державне інвестування розвитку телекомунікаційних мереж загального доступу здійснюється у порядку, встановленому законодавством України, на основі Концепції розвитку телекомунікацій України та в межах Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік. Інвестування розвитку телекомунікаційних мереж загального доступу з місцевих бюджетів здійснюється відповідно до планів розвитку відповідних територій за рішенням органів місцевого самоврядування.
4. Суб'єктам господарювання, які здійснюють реалізацію проектів розвитку телекомунікаційних мереж загального доступу, можуть надаватися в установленому законодавством України порядку гарантії, пільгові кредити та інші пільги.

Стаття 29. Телекомунікаційна мережа обмеженого доступу
1. Телекомунікаційні мережі обмеженого доступу є складовою частиною Національної телекомунікаційної мережі України, утворюються юридичними та фізичними особами для забезпечення власних виробничих та соціальних потреб, а також для надання телекомунікаційних послуг споживачам на умовах, визначених цим Законом.
2. Взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж обмеженого доступу з публічними мережами здійснюється на договірних засадах за умови забезпечення відповідності технічних засобів телекомунікаційних мереж обмеженого доступу вимогам та технічним нормам, встановленим для телекомунікаційних мереж загального доступу, а також наявності загального дозволу та, у відповідних випадках, ліцензії.
3. Порядок взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж обмеженого доступу та телекомунікаційних мереж загального доступу встановлюється цим Законом.

Стаття 30. Телекомунікаційна мережа закрита
Закрита телекомунікаційна мережа являє собою телекомунікаційну мережу, яка не з'єднана з публічною мережею і використовується юридичними та/або фізичними особами для власних потреб.

Стаття 31. Телекомунікаційна мережа спеціальна
1. До спеціальних телекомунікаційних мереж відносяться мережі державної системи урядового зв'язку, національної системи конфіденційного зв'язку, а також мережі зв'язку, які функціонують для потреб оборони, безпеки та охорони правопорядку в Україні.
2. Порядок функціонування спеціальних телекомунікаційних мереж визначається законом.

Стаття 32. Проектування, будівництво, реконструкція і модернізація мереж телекомунікацій
1. Проекти будівництва, реконструкції і модернізації телекомунікаційних мереж підлягають експертизі у порядку, встановленому законодавством.
2. Будівництво, реконструкція і модернізація телекомунікаційних мереж не повинні призводити до зниження надійності та якості зв'язку. Усі витрати, пов'язані з дотриманням цих вимог, покладаються на оператора телекомунікацій, який здійснює ці роботи.
3. Нові об'єкти житлово-побутового, культурного, лікувального та іншого призначення, що відносяться до державної власності повинні бути обладнані забудовниками мережами і пристроями для організації телекомунікацій загального доступу, кабельного та ефірного телебачення.
4. Замовникам будівництва телекомунікаційних мереж дозволяється в порядку, встановленому законодавством України, прокладати кабельні підземні, підводні та надземні лінії телекомунікацій через мости, тунелі, колектори, вулиці, шляхи, будівлі, ліси і води, а також використовувати для цього опори ліній електропередачі.
5. Замовники реконструкції та будівництва мостів, тунелів, колекторів, вулиць, шляхів, будівель, ліній електропередачі із спільним використанням опор для підвішування ліній телекомунікацій за власні кошти виконують роботи, пов'язані з упорядкуванням і перенесенням телекомунікаційних мереж, що знаходяться в зоні забудови, відповідно до технічних умов, виданих власниками цих мереж.
6. Суб'єкти господарювання, які здійснюють будівництво публічних мереж, можуть встановлювати в приміщеннях, що їм належить на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків та технічні приміщення для обладнання антен та необхідного обладнання тільки на підставі договору з власником приміщення.
7. Порядок та умови використання діючих трубопроводів, кабельних каналів, колекторів, башт, веж, антен та інших пристроїв особами, яким вони не належать, встановлюються договором з їх власником.

Глава VI. Споживачі телекомунікаційних послуг
Стаття 33. Права споживачів телекомунікаційних послуг
Споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на:
1) державний захист своїх прав;
2) вільний доступ до телекомунікаційних послуг;
3) безпеку телекомунікаційних послуг;
4) вибір оператора, провайдера телекомунікацій;
5) вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг;
6) безкоштовне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості та порядку надання телекомунікаційних послуг;
7) своєчасне і якісне одержання телекомунікаційних послуг;
8) отримання від оператора, провайдера телекомунікацій інформації про обсяги наданих йому телекомунікаційних послуг та їх вартість;
9) блокування оператором, провайдером телекомунікацій доступу споживача до окремих видів послуг на підставі його власної письмової заяви;
10) повернення від оператора, провайдера невикористаної частки коштів у разі відмови від передплачених телекомунікаційних послуг;
11) відмову від телекомунікаційних послуг у порядку, встановленому договором про надання телекомунікаційних послуг;
12) відшкодування збитків за невиконання оператором, провайдером власних обов'язків, в тому числі, за надані телекомунікаційні послуги неналежної якості, за майнову та моральну (немайнову) шкоду, заподіяну небезпечними для життя і здоров'я громадян послугами;
13) оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів;
14) відмову від оплати за телекомунікаційну послугу, яку вони не замовляли;
15) інші права, визначені законодавством України про захист прав споживачів та договором про надання телекомунікаційних послуг.

Стаття 34. Обов'язки споживачів телекомунікаційних послуг
1. Споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, зокрема:
1) використовувати сертифіковане кінцеве обладнання;
2) не допускати використання кінцевого обладнання споживача для вчинення протиправних дій або дій, що суперечать інтересам національної безпеки, оборони та охорони правопорядку;
3) не допускати дій та не використовувати кінцеве обладнання, що можуть створювати загрозу для безпеки експлуатації мереж телекомунікацій, підтримки цілісності та взаємодії мереж телекомунікацій, захисту інформаційної безпеки мереж телекомунікацій, електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, ускладнювати чи унеможливлювати надання послуг іншим споживачам;
4) не допускати використання кінцевого обладнання та абонентських ліній для надання телекомунікаційних послуг фіксованого телефонного зв'язку третім особам;
5) виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.
2. Споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг в разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати надані їм телекомунікаційні послуги.
3. У разі використання абонентами лічильників обліку тривалості телекомунікаційних послуг, що встановлюються на кінцевому обладнанні для перевірки правильності нарахування плати за отримані послуги, абоненти зобов'язані:
1) використовувати лічильники, що мають сертифікати відповідності згідно з законодавством України;
2) періодично здійснювати метрологічну повірку лічильників як засобів вимірювальної техніки в порядку, визначеному законодавством України.
4. Споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати інші обов'язки відповідно до цього Закону та іншого законодавства України.
Стаття 35. Захист інформації про споживача
1. Оператори, провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і несуть відповідальність за схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладенні договору та наданні телекомунікаційних послуг, а також часу отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.
2. Призначені для оприлюднення телефонні довідники, у тому числі електронні версії та бази даних інформаційно-довідкових служб, можуть містити інформацію про прізвище, ім'я, по батькові, найменування, адресу та номер телефону абонента у випадку, якщо у договорі про надання телекомунікаційних послуг міститься згода споживача на опублікування такої інформації. Під час автоматизованої обробки інформації про абонентів оператор телекомунікацій забезпечує її захист відповідно до закону.
3. Інформація про споживача та про телекомунікаційні послуги, що він отримав, може надаватися на письмові запити у випадках і в порядку, визначених законом. В інших випадках зазначена інформація може поширюватися лише за наявності письмової згоди споживача.
4. Письмовий запит на отримання інформації про споживача телекомунікаційних послуг повинен бути викладений на бланку встановленої форми відповідного органу, підписаний керівником або його заступником цього органу, скріплений печаткою та містити передбачені законом підстави для запиту, посилання на положення законів України, відповідно до яких даний орган має право на отримання інформації.

Стаття 36. Відповідальність споживачів телекомунікаційних послуг
1. Споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до законодавства України та договору про надання телекомунікаційних послуг.
2. В разі затримки оплати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги, споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
3. Сплата користувачем пені, правомірне припинення чи скорочення оператором, провайдером переліку телекомунікаційних послуг не звільняє користувача від обов'язку оплатити надані йому телекомунікаційні послуги.
4. У разі виявлення пошкодження мережі телекомунікацій, що сталося з вини споживача, всі витрати оператора телекомунікацій на усунення пошкодження, а також відшкодування інших збитків (у тому числі не отриманий прибуток), покладаються на споживача.


Глава VІІ. Оператори і провайдери телекомунікацій
Стаття 37. Правові основи діяльності операторів і провайдерів телекомунікацій
1. Оператори і провайдери телекомунікацій здійснюють свою діяльність відповідно до цього Закону, іншого законодавства України, ліцензій та з урахуванням вимог Концепції розвитку телекомунікацій України.
2. Правовими основами діяльності операторів і провайдерів телекомунікацій є:
1) рівні права операторів і провайдерів на ринку телекомунікацій України, незалежно від виду та обсягів послуг, що ними надаються;
2) пріоритет інтересів споживачів телекомунікаційних послуг;
3) розвиток господарювання в умовах існування різних форм власності на мережі та технічні засоби телекомунікацій;
4) недопущення дискримінаційних дій та проявів з боку операторів і провайдерів, що займають монопольне (домінуюче) становище проти інших суб'єктів ринку телекомунікацій.
3. Віднесення операторів і провайдерів телекомунікацій до операторів і провайдерів, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку телекомунікацій та регулювання їх діяльності, проводиться Антимонопольним комітетом України на підставі законодавства про обмеження монополізму та захисту економічної конкуренції.

Стаття 38. Права операторів і провайдерів телекомунікацій
1. Оператори телекомунікацій мають право на:
1) провадження діяльності у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства;
2) отримання ліцензій;
3) отримання номерного ресурсу;
4) самостійне планування та розвиток власних мереж;
5) самостійне встановлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою відповідно до цього Закону;
6) виділення необхідної кількості телефонних номерів споживачам в межах виділеного оператору номерного ресурсу;
7) з'єднання телекомунікаційних мереж, що перебувають у його власності або користуванні, з телекомунікаційними мережами, що перебувають у власності або користуванні інших операторів, відповідно до цього Закону;
8) зупинення діяльності в сфері телекомунікацій в порядку, погодженому з ЦОВЗ;
9) встановлення телекомунікаційного обладнання в приміщеннях, що належить їм на правах найму, з дозволу власника приміщення;
10) інші права, передбачені законодавством України та договором про надання телекомунікаційних послуг.
2. Оператори телекомунікацій мають право на відключення кінцевого обладнання споживача, якщо воно не сертифіковане відповідно до закону, або використовується споживачем для вчинення протиправних дій, а також коли дії та/або кінцеве обладнання споживача створюють загрозу для безпеки експлуатації мережі телекомунікацій, підтримки цілісності та взаємодії мереж телекомунікацій, захисту інформаційної безпеки мереж телекомунікацій, електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, ускладнюють чи унеможливлюють надання послуг іншим споживачам.
3. У випадку відключення кінцевого обладнання споживача на підставі перелічених в даній статті обставин, оператор телекомунікацій звертається до суду щодо змін умов договору з відповідним споживачем або його розірвання.
4. Відключення кінцевого обладнання органам державної влади, Служби безпеки, оборони та внутрішніх справ України допускається лише за погодженням з ЦОВЗ.
5. Провайдер телекомунікацій користується правами, передбаченим частиною першою цієї статті, за винятком прав, передбачених пунктами 2, 3, 4, 6 та 7 частини першої, а також має право на підключення засобів телекомунікацій до телекомунікаційних мереж загального доступу відповідно до цього Закону.

Стаття 39. Обов'язки операторів і провайдерів телекомунікацій
1. Оператори телекомунікацій зобов'язані:
1) виконувати всі умови, передбачені ліцензіями;
2) провадити діяльність у сфері телекомунікацій, яка підлягає ліцензуванню, тільки за наявності ліцензій;
3) надавати безоплатний доступ споживачам до мереж загального та обмеженого доступу для виклику пожежної охорони, міліції, швидкої допомоги, аварійних служб газу;
4) надавати телекомунікаційні послуги за встановленими показниками відповідної якості;
5) оперативно надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які він надає;
6) вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві;
7) забезпечити правильність визначення розміру оплати телекомунікаційних послуг відповідно до діючих тарифів;
8) зберігати на електронних носіях записи про надані телекомунікаційні послуги протягом строку позовної давності, визначеного законодавством України, та надавати інформацію про надані телекомунікаційні послуги в порядку, встановленому законом;
9) не допускати порушень правил конкурентного поводження на ринку телекомунікацій, у тому числі щодо застосування демпінгових цін на телекомунікаційні послуги;
10) першочергово надавати телекомунікаційні послуги органам служби безпеки, оборони, охорони правопорядку та своєчасно вживати заходів щодо підготовки телекомунікаційних мереж до виконання своїх функцій в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного стану;
11) вести облікову та іншу документацію щодо своїх телекомунікаційних мереж та взаємоз'єднання з іншими телекомунікаційними мережами;
12) своєчасно надавати ЦОВЗ та НКРЗ звіти та інформацію відповідно до цього Закону;
13) оприлюднювати тарифи на телекомунікаційні послуги, що затверджуються самим оператором, не пізніше, ніж за 7 календарних днів до їх введення;
14) забезпечувати використання наданого номерного ресурсу відповідно до умов виданої ліцензії;
15) виконувати інші обов'язки відповідно до цього Закону та іншого законодавства України.
2. Всі пункти частини першої цієї статті, крім 1, 2, 11 та 14, розповсюджуються також на провайдерів телекомунікацій.
3. У разі, якщо оператор та/або провайдер телекомунікацій встановлює оплату за телекомунікаційні послуги згідно з почасовими тарифами, то при розрахунках зі споживачами він зобов'язаний враховувати лише повні одиниці часу.
4. Оператори телекомунікацій зобов'язані до початку надання телекомунікаційних послуг за власні кошти встановити і забезпечити функціонування технічних засобів, необхідних для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів та моніторингу безпеки мереж телекомунікацій України, а також в межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів та здійсненню моніторингу і недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення. Оператори телекомунікацій зобов'язані забезпечити захист названих технічних засобів від несанкціонованого доступу.
5. Оператори, провайдери телекомунікацій не мають права відмовляти в подальшому наданні універсальних послуг інвалідам I та II груп усіх категорій, поточна заборгованість яких за отримані послуги не перевищує трьох мінімальних пенсій за віком.

Стаття 40. Відповідальність операторів та провайдерів телекомунікацій
1. Оператор, і провайдер телекомунікацій несе перед споживачами за ненадання або неналежне надання телекомунікаційних послуг таку майнову відповідальність:
1) за ненадання оплачених телекомунікаційних послуг, або їх надання в обсязі, меншому за оплачений - в розмірі оплаченої вартості ненаданих послуг та штрафу у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості послуг;
2) за ненадання технічної можливості або затримку передавання телеграми, що призвело до її невручення або до несвоєчасного вручення, - штраф у розмірі 50% вартості оплаченої послуги, а також повернення споживачу отриманих за послугу грошей;
3) за безпідставне відключення кінцевого обладнання, скорочення чи зміну переліку послуг - у розмірі абонентної плати за один місяць;
4) в інших випадках та розмірах, передбачених договором про надання телекомунікаційних послуг;
5) у разі не усунення протягом однієї доби з зафіксованого моменту подання абонентом заявки щодо пошкодження телекомунікаційної мережі, яке унеможливило доступ споживача до послуги або знизило до неприпустимих значень показники якості телекомунікаційної послуги, абонентна плата за весь період пошкодження не нараховується, а оператор телекомунікацій в разі неусунення пошкодження протягом п'яти діб з з зафіксованого моменту подання абонентом відповідної заявки сплачує споживачу штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків добової абонентної плати за кожну добу перевищення цього терміну, але не більше ніж за три місяці. Якщо згадане пошкодження не було усунуте протягом трьох місяців, абонент має право в односторонньому порядку розірвати договір про надання телекомунікаційних послуг та/або звернутися до суду щодо відшкодування оператором заподіяної шкоди.
2. Оператори, провайдери телекомунікацій не несуть майнової відповідальності перед споживачами телекомунікаційних послуг за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань з надання телекомунікаційних послуг унаслідок дії непереборної сили (землетрус, повінь, ураган тощо), викрадання зловмисниками лінійних та станційних споруд, що використовуються оператором телекомунікацій, або з вини споживача у випадках, передбачених цим Законом.
3. Питання відшкодування завданих споживачеві фактичних збитків, моральної шкоди, втраченої вигоди через неналежне виконання оператором, провайдером телекомунікацій обов'язків за договором про надання телекомунікаційних послуг, вирішуються у судовому порядку.

Стаття 41. Персонал операторів, провайдерів телекомунікацій
1. Персоналом оператора, провайдера телекомунікацій є всі працівники, які перебувають з ним в трудових відносинах.
2. Персонал оператора, провайдера телекомунікацій несе відповідальність за порушення вимог законодавства України щодо збереження таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, а також інформації з обмеженим доступом щодо організації та функціонування телекомунікаційних мереж в інтересах національної безпеки, оборони та охорони правопорядку.
3. Персоналу оператора, провайдера телекомунікацій забороняється брати участь у страйках, якщо такі дії призводять до припинення функціонування мереж телекомунікацій чи надання телекомунікаційних послуг, що створює першкоди для забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.
4. Операторами, провайдерами телекомунікацій створюються робочі місця для працевлаштування інвалідів в розмірі чотирьох відсотків загальної чисельності працівників без урахування зайнятих у важких, шкідливих умовах та роботах з підвищеною небезпекою.
5. Керівники підприємств електрозв'язку та їх філій можуть прийматися на роботу за контрактом.

Глава VІІІ. Доступ до ринку телекомунікацій

Стаття 42. Здійснення діяльності у сфері телекомунікацій
1. Суб'єкти господарювання, які бажають здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій, зобов'язані за місяць до її початку направити повідомлення до НКРЗ. Зразок повідомлення затверджується НКРЗ.
2. Окремі види діяльності в сфері телекомунікацій та використання радіочастотного ресурсу здійснюються суб'єктами господарювання на підставі ліцензій. Ліцензування видів діяльності суб'єктів господарювання з надання телекомунікаційних послуг та використання радіочастотного ресурсу здійснюється ЦОВЗ згідно з Законами України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та "Про радіочастотний ресурс України", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом .

Стаття 43. Основні принципи ліцензування у сфері телекомунікацій
1. Основні принципи державної політики ліцензування в сфері телекомунікацій полягають у створенні відкритих, не дискримінаційних та прозорих умов щодо:
1) забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;
2) державного регулювання обмежених ресурсів у сфері телекомунікацій;
3) сприяння впровадженню нових видів телекомунікаційних послуг і широкомасштабному застосуванню новітніх технологій;
4) утворення та/або експлуатації необхідної інфраструктури для надання телекомунікаційних послуг;
5) залучення інвестицій в розвиток телекомунікацій України;
2. Ліцензування не може використовуватися для обмеження конкуренції у провадженні діяльності у сфері телекомунікацій.
3. Будь-які внески або збори, що накладаються на усіх суб'єктів господарювання як частина процедури видачі ліцензій, повинні базуватися на об'єктивних, не дискримінаційних та прозорих критеріях.
Стаття 44. Особливості ліцензування у сфері телекомунікацій
1. У разі, коли ліцензіат має намір продовжувати діяльність у сфері телекомунікацій після закінчення терміну дії отриманих ним ліцензій, він зобов'язаний звернутися до ЦОВЗ із заявою встановленого зразка. Зразок заяви встановлюється ЦОВЗ. Заява щодо подовження терміну дії ліцензій надається за чотири місяці до закінчення терміну дії відповідних ліцензій
2. ЦОВЗ не має права відмовити в задоволенні заяви щодо подовження терміну дії ліцензій у випадку, якщо ліцензіатом виконані всі умови даних ліцензій або умови не виконані за поважних причин, які не залежали від ліцензіата.
3. Рішення про подовження терміну дії ліцензії має бути прийняте не пізніше ніж за два місяці до останнього дня дії відповідної ліцензії і оформлюється у вигляді додатку до відповідної ліцензії.
4. Обґрунтоване рішення щодо відмови в задоволенні заяви щодо подовження терміну дії ліцензій повинно бути направлено заявнику не пізніше двох місяців до останнього дня дії відповідної ліцензії. Рішення ЦОВЗ щодо відмови в задоволенні заяви відносно подовження терміну дії ліцензій може бути оскаржене до суду. Якщо заявник подає скаргу до суду до закінчення терміну дії відповідної ліцензії, рішення ЦОВЗ призупиняється до розгляду скарги судом.
5. У випадку прийняття рішення про анулювання ліцензії на підставі заяви ліцензіата, акту про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, акту про встановлення факту передачі ліцензії іншім особам, акту про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, ЦОВЗ зобов'язаний встановити кінцевий строк припинення дії ліцензії з врахуванням часу, достатнього для внесення змін до взаємоз'єднання мережі ліцензіата з мережами інших суб'єктів господарювання, а також повідомлення абонентів про припинення його діяльності, але не більше, ніж два місяці.
6. Підставами для переоформлення ліцензій на види діяльності з надання телекомунікаційних послуг та ліцензій на використання радіочастотного ресурсу в сфері телекомунікацій є:
1) зміна найменування юридичної особи або прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи - суб'єкта господарювання;
2) зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - суб'єкта господарювання;
3) зміни, пов'язані із намірами власника ліцензії змінити номерний або радіочастотний ресурс, на які була видана ліцензія;
4) зміни, пов'язані з реорганізацією оператора телекомунікацій чи підприємства електрозв'язку шляхом перетворення, або зміни, пов'язані з намірами оператора телекомунікацій розширити свою діяльність шляхом створення дочірнього підприємства.

Стаття 45. Повноваження НКРЗ у сфері ліцензування
1. У випадках порушення ЦОВЗ встановлених законом термінів розгляду заяв щодо видачі ліцензій та/або дозволів або термінів видачі ліцензій та/або дозволів, НКРЗ має право на підставі заяви зацікавленого суб'єкта господарювання зобов'язати ЦОВЗ прийняти рішення відповідно до закону.
2. Заяви суб'єктів господарювання щодо порушення ЦОВЗ вказаних термінів розглядаються НКРЗ протягом 10 днів з моменту подання з урахуванням поштового обігу та оформлюються у вигляді окремого рішення.
3. Рішення, яке прийняте НКРЗ в результаті розгляду заяв суб'єктів господарювання, підлягає виконанню в 3-денний термін з моменту його надходження до ЦОВЗ.

Стаття 46. Адміністрування адресного простору мережі Інтернет
1. Адміністрування адресного простору мережі Інтернет включає до себе комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування серверів доменних назв українського сегменту мережі Інтернет, реєстру домену .UA у координації із міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав користувачів послуг Інтернет та вільної конкуренції.
2. Адміністрування адресного простору українського сегменту мережі Інтернет здійснюється Адміністрацією домену .UA з метою:
1) створення реєстру доменних назв мережі українського сегменту мережі Інтернет;
2) створення реєстру доменних назв в домені .UA;
3) впорядкування, систематизації та оптимізації використання, технічного обліку (реєстрації) адресного простору українського сегменту мережі Інтернет;
4) контролю унікальності, формування та підтримки простору доменних назв в домені .UA;
5) створення умов для використання простору доменних назв адресного простору українського сегменту мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції;
6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегменту мережі Інтернет.
3. Адміністрування адресного простору мережі Інтернет в домені .UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється операторами/провайдерами Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог.
4. Утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюється відповідно до міжнародних вимог.

Глава ІX. Взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж

Стаття 47. Принципи взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж
При здійсненні взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж повинні бути дотриманні такі принципи:
1) технічні, організаційні та комерційні умови для взаємопідключення телекомунікаційних мереж операторів телекомунікацій, а також розрахункові такси за доступ до телекомунікаційних послуг, що надаються операторами телекомунікацій, повинні бути предметом договору між операторами телекомунікацій, що взаємопідключаються;
2) комерційні умови взаємопідключення та розрахункові такси за доступ до телекомунікаційних послуг операторів телекомунікацій визначаються виходячи із собівартості тих послуг, які надаються операторами телекомунікацій;
3) технічні, організаційні та комерційні умови взаємопідключення з операторами телекомунікацій, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку телекомунікацій, регулюються НКРЗ;
4) розрахункові такси за доступ до телекомунікаційних послуг операторів телекомунікацій, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку телекомунікацій, встановлюються НКРЗ;
5) договір між сторонами про взаємопідключення може бути предметом втручання НКРЗ відповідно до цього Закону. НКРЗ, за зверненням будь-якої з сторін, повинна обґрунтовано втручатися у відносини операторів телекомунікацій при взаємоз'єднанні їх телекомунікаційних мереж, з метою забезпечення ефективної конкуренції та встановлення умов, які є недискримінаційними, чесними та прийнятними для обох сторін та пропонують найбільшу користь для споживачів;
6) рішення НКРЗ стосовно питань, які виникають між операторами телекомунікацій при взаємоз'єднанні їх телекомунікаційних мереж, є обов'язковим для виконання операторами телекомунікацій та може бути скасовано тільки за рішенням суду.

Стаття 48. Обов'язки та права операторів при взаємоз'єднанні телекомунікаційних мереж
Оператори телекомунікацій зобов'язані:
1) дотримуватися основних технічних вимог, встановлених для телекомунікаційних мереж;
2) надавати іншим операторам, провайдерам телекомунікацій, які бажають укласти договори про взаємоз'єднання, інформацію, необхідну для підготовки таких договорів, а також запропонувати умови взаємоз'єднання не гірше тих, що запропоновані іншим операторам телекомунікацій;
3) забезпечувати взаємопідключення телекомунікаційних мереж в усіх технічно можливих місцях з пропускною спроможністю, необхідною для якісного надання телекомунікаційних послуг. При цьому, операторам забороняється при проведенні взаємопідключення вимагати один від одного виконання будь-яких робіт, послуг, понесення витрат, спрямованих на дообладнання своїх телекомунікаційних мереж;
4) своєчасно надавати на вимогу НКРЗ інформацію про умови взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж;
5) своєчасно та в повному обсязі проводити розрахунки відповідно до умов договору між операторами, провайдерами телекомунікацій;
6) не створювати будь-які технічні, комерційні або організаційні перешкоди, які б стримували або перешкоджали діяльності один одного;
7) вживати заходів для забезпечення сталої та якісної роботи взаємоз'єднаних телекомунікаційних мереж, своєчасно, у строк, що не перевищує 3 календарних днів, повідомляти один одного про пошкодження мережі телекомунікацій або виникнення інших обставин, що призвели або можуть призвести до зниження до неприпустимих значень показників якості телекомунікаційних послуг.

Стаття 49. Каталог пропозицій щодо взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж
1. Щорічно НКРЗ затверджує та публікує в офіційному бюлетені каталог пропозицій операторів телекомунікацій щодо взаємоз'єднання з їхніми телекомунікаційними мережами. Пропозиції, що публікуються, повинні включати перелік існуючих точок взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, організаційні, комерційні та технічні умови взаємопідключення, перелік телекомунікаційних послуг та розрахункові такси за доступ до них.
2. Подання пропозицій для операторів телекомунікацій, крім операторів, які займають монопольне (домінуюче) становище, не є обов'язковим.
3. Порядок подання, розгляду і затвердження пропозицій операторів телекомунікацій щодо взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж затверджується НКРЗ.

Стаття 50. Особливості укладання, зміни та розірвання договору про взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж
1. Укладання договору про взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж здійснюється операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до Обов'язкових вимог до договору про взаємоз'єднання, які затверджуються НКРЗ.
2. Оператор, провайдер телекомунікацій, який має намір щодо укладення договору про взаємоз'єднання, або щодо зміни чи розірвання такого договору, зобов'язаний письмово надати свої пропозиції відповідному оператору.
3. Оператор телекомунікацій, який отримав пропозицію від іншого оператора, повинен відповісти на неї протягом 20 календарних днів з дня її одержання.
4. Оператор телекомунікацій, який отримав пропозицію щодо підключення, має право обгрунтовано відмовити у взаємоз'єднанні з телекомунікаційною мережею іншого оператора.
5. Оператор телекомунікацій, що займає монопольне (домінуюче становище), має право тимчасово відмовити у взаємоз'єднанні з телекомунікаційною мережею іншого оператора на тих підставах, що підключення іншої мережі технічно неможливе. При цьому, він повинен обгрунтувати свою відмову, визначити обгрунтований термін, коли підключення до його мережі буде технічно можливим, і зобов'язаний забезпечити взаємопідключення мереж у визначений термін.
6. Сторони договору про взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, які укладають договори, змінюють їх умови або припиняють дію, повинні повідомити про це НКРЗ протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідних документів.
7. НКРЗ щоквартально публікує у своєму офіційному бюлетені перелік договорів, укладених між операторами телекомунікацій щодо взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж.

Стаття 51. Досудове врегулювання спорів про взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж
1. Якщо оператори телекомунікацій не досягли згоди щодо укладення, зміни чи розірвання договору, що регулює взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення до НКРЗ.
2. Для вирішення спору оператор, який вважає свої права порушеними, надсилає до НКРЗ звернення, до якого додається проект договору про взаємоз'єднання мереж телекомунікацій, пропозиції стосовно умов взаємопідключення, щодо яких сторони не досягли домовленості, а також завірені копії всіх документів та матеріалів, необхідних для розгляду спору.
3. НКРЗ за участю представників зацікавлених сторін, фахівців в сфері телекомунікацій та експертів розглядає надані матеріали, заслуховує сторони та приймає відповідне рішення. Рішення НКРЗ є обов'язковим для виконання учасниками взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж.
4. Порядок розгляду звернень, дослідження матеріалів, винесення рішення щодо спору між сторонами затверджується НКРЗ.
5. В разі прийняття НКРЗ рішення, яке не задовольняє одну із сторін, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду.


Глава X. Взаємодія операторів телекомунікацій з іншими особами
Стаття 52. Взаємодія телекомунікаційних мереж загального та/або обмеженого доступу і телекомунікаційних мереж спеціального призначення
1. Оператори телекомунікаційних мереж загального та/або обмеженого доступу взаємодіють на договірних засадах з операторами телекомунікаційних мереж спеціального призначення, які перебувають у віданні центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ, надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, безпеки України, охорони державного кордону України, митної служби України, виконання покарань, Національного космічного агентства України.
2. Правила взаємодії операторів мереж телекомунікацій загального та/або обмеженого доступу з операторами спеціальних мереж телекомунікацій та взаємоз'єднання їх мереж визначаються Положенням, що затверджується НКРЗ.

Стаття 53. Взаємодія операторів телекомунікаційних мереж загального доступу і телебачення та радіомовлення
1. Використання ресурсів транспортних телекомунікаційних мереж загального доступу для потреб телебачення та радіомовлення здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства України.
2. НКРЗ регулює питання використання телекомунікаційних мереж загального доступу для потреб кабельного телебачення та мереж кабельного телебачення для потреб телекомунікаційних мереж загального доступу шляхом визначення умов щодо інтеграції телекомунікаційних мереж загального доступу та мереж кабельного телебачення в єдиній телекомунікаційно-інформаційній інфраструктурі держави.
3. Порядок взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж загального доступу та мереж кабельного телебачення з метою надання послуг кабельного телебачення визначається НКРЗ спільно з Національною радою з питань телебачення та радіомовлення.
4. Інформацію про умови таких мереж НКРЗ публікує у своєму офіційному бюлетені.

Стаття 54. Взаємодія операторів телекомунікацій з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими особами
1. Взаємодія операторів телекомунікацій з місцевими органами виконавчої влади та з органами місцевого самоврядування здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства України.
2. Технічні засоби телекомунікацій, споруди для іх розташування, житлові приміщення для працівників, які обслуговують ці засоби та інше, передаються власниками у користування операторам телекомунікацій на договірних засадах.
3. Власники залізничних вокзалів, аеропортів, морських і річкових портів, пристаней, автовокзалів (автостанцій), а також контрольно-пропускних пунктів на державному кордоні, станцій технічного обслуговування, готелів, мотелів, інших підприємств, установ та організацій, що обслуговують споживачів, за наявності можливості передають у користування на договірних засадах операторам телекомунікацій окремі приміщення для надання телекомунікаційних послуг.

Глава ХІ. Телекомунікаційні послуги

Стаття 55. Види телекомунікаційних послуг
1. Телекомунікаційні послуги поділяються на універсальні та інші послуги.
2. До універсальних телекомунікаційних послуг належать послуги фіксованого телефонного (місцевого, міжміського, міжнародного) зв'язку, в тому числі послуги довідкових служб, зв'язку за допомогою таксофонів та переговорних пунктів, а також телеграфного зв'язку.
3. До інших телекомунікаційних послуг відносяться послуги рухомого (мобільного) зв'язку, Інтернет, IP-телефонії, електронної пошти, технічне обслуговування мереж телевізійного мовлення, мереж ефірного та проводового радіомовлення в межах промислової експлуатації, передавання даних, доступу до баз даних у діалоговому режимі та/або оброблення даних, надання в користування на договірних засадах мереж телекомунікацій або їх частини, каналів, трактів, ліній зв'язку та технічних засобів тощо.

Стаття 56. Порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг
1. Телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства України.
2. Умови надання телекомунікаційних послуг:
1) укладення письмового договору між оператором телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг, який укладається відповідно до Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених НКРЗ;
2) передоплата замовленої споживачем послуги готівковою або за допомогою карток тощо (з переговорних або сервісних пунктів, з таксофонів тощо) без укладання письмового договору.
3. У місцях з недостатнім рівнем насиченості телекомунікаційних мереж загального доступу технічними засобами заяви на надання телекомунікаційних послуг задовольняються у такій послідовності:
1) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, Служба безпеки України та військові установи України;
2) медичні заклади, пожежні частини, організації, що надають інформацію про виникнення стихійних явищ (землетруси, повені, урагани тощо), державні дошкільні виховні і навчальні заклади, державні заклади науки і культури;
3) дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав;
4) громадяни, які відповідно до законодавства України мають право на отримання універсальних телекомунікаційних послуг на пільгових умовах;
5) інші підприємства, установи та організації, громадяни.
4. Фізичні та юридичні особи, що інвестують будівництво мережі телекомунікацій, до якої підключається кінцеве обладнання цих осіб, мають право на позачергове отримання послуг оператора цієї мережі без додержання згаданого вище порядку.
5. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
6. Операторам, провайдерам телекомунікацій забороняється відмовляти в подальшому наданні телекомунікаційних послуг та розривати у встановлений законом порядку відповідний договір з інвалідами першої та другої групи усіх категорій, сума боргу яких за одержані телекомунікаційні послуги не перевищує трьох мінімальних пенсій за віком.

Стаття 57. Особливості розвитку, надання та фінансування універсальних телекомунікаційних послуг
1. Основною вимогою до надання універсальних телекомунікаційних послуг є надання можливості громадянам України за регульованими державою тарифами задоволення власних потреб у телекомунікаційних послугах, визначених цим Законом, повноцінно брати участь у політичному, економічному та громадському житті суспільства.
2. Розвиток універсальних послуг здійснюється відповідно до Концепції розвитку телекомунікацій України. Концепція повинна передбачати, у першу чергу, порядок та строки забезпечення доступу до універсальних послуг для споживачів сільських, гірських районів, а також для уразливих груп споживачів, таких як малозабезпечені сім'ї, пенсіонери та інваліди. Концепція також повинна передбачати кінцеві терміни досягнення можливості загального доступу всього населення України до універсальних послуг, обсяги будівництва телекомунікаційних мереж та необхідні капіталовкладення для досягнення даної цілі.
3. У разі недостатнього задоволення попиту споживачів на універсальні послуги в окремих регіонах України і відсутності заяв операторів на видачу ліцензій на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій у цих регіонах, НКРЗ має право прийняти рішення щодо покладання на операторів, які займають монопольне (домінуюче) становище і діяльність яких розповсюджується на всю територію України, обов'язків відносно розвитку та надання універсальних телекомунікаційних послуг та/або публічних мереж споживачам шляхом внесення до ліцензій на здійснення ними діяльності відповідних умов.

Стаття 58. Надання телекомунікаційних послуг в умовах надзвичайних ситуацій та надзвичайного стану
1. Оператори, провайдери телекомунікацій в умовах виникнення надзвичайних ситуацій, надзвичайного стану зобов'язані забезпечувати якісний зв'язок та оповіщення населення про виникнення таких ситуацій в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
2. Оператори, провайдери телекомунікацій повинні забезпечити готовність до виконання своїх функцій в умовах надзвичайних ситуацій та надзвичайного стану. В період надзвичайного стану усі засоби та мережі зв'язку, незалежно від форми власності, використовуються для забезпечення своєчасного та організованого проведення мобілізації та задоволення потреб національної безпеки, оборони, охорони правопорядку. Оператори, провайдери телекомунікацій взаємодіють при цьому з Національним центром оперативно-технічного управління мережами зв'язку в питаннях, віднесених до його компетенції.
3. В умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного стану оператори телекомунікацій з метою оповіщення населення та забезпечення телекомунікаційними послугами учасників ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, відбудовних робіт та здійснення відповідних заходів Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування за погодженням з центральним органом виконавчої влади в сфері зв'язку можуть установлювати тимчасові обмеження щодо надання телекомунікаційних послуг споживачам до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та скасування режиму надзвичайного стану.
4. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень подають операторам, провайдерам телекомунікацій та їх місцевим підрозділам допомогу у ліквідації надзвичайних ситуацій, що виникли внаслідок стихійного лиха, і в усуненні їх наслідків, у придбанні необхідних матеріальних ресурсів, а також сприяють у наданні для цих цілей робочої сили, транспортних та інших технічних засобів.

Глава ХІІ. Регулювання тарифів і розрахунків

Стаття 59. Принципи тарифного регулювання
1. Тарифне регулювання на ринку телекомунікацій України базується на таких принципах:
1) гласності тарифів і відкритості учасників тарифікаційних відносин;
2) тарифікації та обліку універсальних послуг;
3) базування розрахунків тарифів на конкретні телекомунікаційні послуги на реальній собівартості цих послуг з урахуванням отримання прибутку;
4) тарифи на телекомунікаційні послуги, що не відповідають стандартам якості, встановлюються в розмірі, нижчим за тарифи на ті самі телекомунікаційні послуги, що відповідають цим стандартам;
5) співставність необхідності отримання оператором, провайдерам телекомунікацій збільшення обсягів прибутку для забезпечення власної виробничої діяльності та здійснення достатніх майбутніх інвестицій з необхідністю прийнятності цін для споживачів і доступу більшої кількості споживачів до конкретної послуги;
6) недопущення встановлення демпінгових або дискримінаційних цін з боку окремих операторів, провайдерів телекомунікацій;
7) необхідність уникнення перехресного субсидування одних телекомунікаційних послуг за рахунок інших шляхом встановлення оператором, провайдером телекомунікацій заниженого, нижче собівартості, тарифу на одні телекомунікаційні послуги і завищеного - на інші та/або встановлення різних тарифів на один вид телекомунікаційних послуг фіксованого телефонного зв'язку для різних категорій споживачів;
8) недопущення стягнення з споживача плати за одну послугу більше одного разу;
9) стягнення почасової оплати виключно за фактичний час отримання споживачем телекомунікаційних послуг;
10) сплати телекомунікаційної послуги споживачем, який ініціював телефонний виклик, або споживачем, який отримав телефонний виклик, за його згодою.
2. Порушення виконання вимог даної статті тягне за собою відповідальність згідно з законодавством про ціни і ціноутворення.

Стаття 60. Встановлення тарифів
1. Тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком граничних тарифів на послуги, вказаних у частині другій цієї статті.
2. Державному регулюванню підлягають:
1) тарифи на універсальні послуги; при цьому, тариф на установлення телефонів регулюється тільки для операторів, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку телекомунікацій, а також у випадках відсутності у споживача можливості вибору оператора, що надає дані послуги;
2) тарифи на надання в користування ліній, трактів, каналів передавання та цифрових потоків з ресурсу транспортних мереж телекомунікацій операторів, які надають послуги фіксованого телефонного (місцевого, міжміського, міжнародного) зв'язку і займають монопольне (домінуюче) становище на ринку телекомунікацій;
3. При виконанні міжнародних зобов'язань України з питань тарифів або цін на телекомунікаційні послуги прийняті нормативні акти є обов'язковими для всіх операторів телекомунікацій.
4. Оператори, провайдери телекомунікацій зобов'язані за першою вимогою надавати НКРЗ детальну інформацію щодо порядку та стану розрахунків з споживачами телекомунікаційних послуг, а також дані щодо собівартості телекомунікаційних послуг, що ними надаються.

Стаття 61. Порядок розрахунків за телекомунікаційні послуги
Розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо, у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою послуги.


Глава XІІІ. Регулювання номерного ресурсу України

Стаття 62. Принципи регулювання номерного ресурсу України
1. Номерний ресурс телекомунікаційних мереж загального доступу є національним обмеженим ресурсом і перебуває у власності держави.
2. Розподіл, присвоєння та управління номерним ресурсом проводиться ЦОВЗ відповідно до Національного плану нумерації.
3. Основними засадами регулювання номерного ресурсу є:
1) законодавче і нормативно-правове регулювання суспільних відносин в процесі використання номерного ресурсу;
2) рівність прав на доступ до номерного ресурсу для усіх операторів телекомунікацій;
3) користування номерним ресурсом на дозвільній та платній основі;
4) створення резервної ємності номерів.

Стаття 63. Розподіл, використання і плата за користування номерним ресурсом України
1. Номерний ресурс телекомунікацій загального доступу надається оператору телекомунікацій у користування без права відчуження на підставі дозволу, що надається ЦОВЗ. Дозвіл на використання номерного ресурсу оформлюється у вигляді додатку до ліцензії на здійснення діяльності. Вартість дозволу додається до вартості відповідної ліцензії.
2. Звернення оператора телекомунікацій щодо виділення додаткового номерного ресурсу розглядається ЦОВЗ протягом місяця с моменту його надходження. Рішення ЦОВЗ щодо виділення додаткового номерного ресурсу приймається з урахуванням ефективності використання раніше виділеного номерного ресурсу, оформлюється у вигляді додатку до відповідної ліцензії і видається оператору телекомунікацій у триденний термін з моменту прийняття рішення.
3. ЦОВЗ має право прийняти рішення щодо вилучення у оператора телекомунікацій номерного ресурсу або відмови у наданні додаткового номерного ресурсу у випадку невиконання ним термінів освоєння виділеного номерного ресурсу, визначених в ліцензії або додатках до неї. Рішення ЦОВЗ щодо вилучення номерного ресурсу або відмови у наданні додаткового номерного ресурсу може бути оскаржене в судовому порядку.
4. Дозвіл на використання номерного ресурсу підлягає скасуванню, а присвоєний номерний ресурс - поверненню за рішенням ЦОВЗ, прийнятим відповідно до законодавства.
5. Оператори телекомунікацій зобов'язані надавати ЦОВЗ інформацію щодо стану використання номерного ресурсу публічних мереж у порядку, визначеному цим Законом.
6. ЦОВЗ визначає умови, необхідні для одержання права на користування номерним ресурсом України, і публікує їх у офіційному бюлетені НКРЗ.
7. З метою виконання міжнародних зобов'язань, а також забезпечення достатньої доступності номерного ресурсу, ЦОВЗ може змінювати структуру, простір нумерації та присвоєння номерів з попередженням про це операторів телекомунікацій не менше ніж за півроку до здійснення змін.
8. За видачу номерного ресурсу або додаткового номерного ресурсу стягується плата в розмірі десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожну тисячу номерів. Плата за видачу номерного ресурсу зараховується до Державного бюджету України.

Стаття 64. Розподіл і використання радіочастотного ресурсу
Розподіл і використання радіочастотного ресурсу України для здійснення діяльності у сфері телекомунікацій проводиться відповідно до Закону України "Про радіочастотний ресурс України".

Глава XІV. Міжнародне співробітництво

Стаття 65. Мета і загальні принципи міжнародного співробітництва
1. Метою міжнародного співробітництва у сфері телекомунікацій є сприяння інтеграції України до глобальної телекомунікаційної мережі з урахуванням політичних та економічних інтересів України.
2. Міжнародне співробітництво України у сфері телекомунікацій здійснюється шляхом:
1) укладення міжнародних договорів;
2) участі в роботі міжнародних організацій телекомунікацій;
3) участі в реалізації міжнародних проектів, пов'язаних із створенням глобальної і регіональних телекомунікаційних мереж, інформаційних мереж для забезпечення міждержавного співробітництва у сферах торгівлі, охорони здоров'я, боротьби зі злочинністю, гідрометеорології тощо з урахуванням вимог інформаційної безпеки України;
4) гармонізації державних і галузевих стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, які стосуються вимог до технічних засобів і телекомунікаційних мереж, взаємодії операторів телекомунікацій, використання обмежених ресурсів, якості, видів і вартості телекомунікаційних послуг;
5) взаємодія операторів телекомунікацій України з операторами телекомунікацій інших держав.
3. Виконання функцій України як держави - члена Міжнародного союзу електрозв'язку, відповідальність за виконання зобов'язань України за Статутом та Конвенцією Міжнародного союзу електрозв'язку і зобов'язань за Адміністративними реґламентами, а також взаємодія і співробітництво з органами, які виконують функції адміністрацій зв'язку іноземних держав, покладаються на Адміністрацію зв'язку і радіочастот України, яка в установленому порядку також представляє інтереси України в інших всесвітніх, європейських та регіональних організаціях телекомунікацій та в Світовій організації торгівлі, з питань, що стосуються телекомунікацій.

Стаття 66. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про телекомунікації, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 67. Взаємодія операторів, провайдерів телекомунікацій України з операторами, провайдерами телекомунікацій інших держав.
Взаємодія операторів, провайдерів телекомунікацій України з операторами, провайдерами телекомунікацій інших держав, розподіл між ними доходів від надання послуг міжнародного зв'язку, взаємопідключення мереж телекомунікацій загального доступу та інше, здійснюється у відповідності з рекомендаціями Міжнародного союзу електрозв'язку на підставі міжнародних договорів України з відповідними державами та/або договорів операторів, провайдерів телекомунікацій України з операторами, провайдерами телекомунікацій інших країн.

Глава XV. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

2. До приведення нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом чинні нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з моменту набрання чинності цим Законом:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів, що випливають із цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону;
в двохмісячний термін подати на затвердження Президенту України Положення про Національну комісію з питань регулювання зв'язку;
до 1 липня 2004 року затвердити Програму альтернативного доступу споживачів до мереж операторів телекомунікацій і забезпечити її виконання.

4. Суб'єкти господарювання у сфері телекомунікацій повинні у місячний термін з моменту створення НКРЗ направити повідомлення згідно статті 41 цього Закону.

5. Внести зміни до Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-III); Відомості Верховної Ради України, 2000, №36, ст.298:
1) Змінити назву статті 6, виклавши її у новій редакції: "Компетенція органів управління та регулювання у сфері використання радіочастотного ресурсу України;

2) Доповнити статтю 6 пунктом 5 наступного змісту:
5. Національна комісія з питань регулювання зв'язку (НКРЗ):
має право, у випадках порушення АЗРЧ встановлених законом термінів розгляду заяв щодо видачі ліцензій або термінів видачі ліцензій, на підставі заяви зацікавленого суб'єкта господарювання прийняти рішення, яке зобов'язує АЗРЧ видати відповідні документи.
Заяви суб'єктів господарювання щодо порушення АЗРЧ вказаних термінів розглядаються НКРЗ протягом 10 днів з моменту подання з урахуванням поштового обігу.
Рішення, яке прийняте НКРЗ в результаті розгляду заяв суб'єктів господарювання, підлягає виконанню в 3-денний термін з моменту його надходження до АЗРЧ.

3) пункт 8 статті 19 викласти у новій редакції:
У разі, коли користувач радіочастотного ресурсу має намір продовжувати використання радіочастотного ресурсу після закінчення терміну дії отриманих ним ліцензій, він зобов'язаний звернутися до АЗРЧ із заявою встановленого зразка. Зразок заяви встановлюється зазначеним органом. Заява щодо подовження терміну дії ліцензій надається за чотири місяці до закінчення терміну дії відповідних ліцензій. АЗРЧ не має права відмовити в задоволенні заяви щодо подовження терміну дії ліцензій у випадку, якщо власником ліцензії виконані всі умови даних ліцензій або умови не виконані за поважних причин, які не залежали від ліцензіата. Рішення про подовження терміну дії ліцензії має бути прийняте не пізніше ніж за два місяці до останнього дня дії відповідної ліцензії і оформлюється у вигляді додатку до відповідної ліцензії. Обґрунтоване рішення щодо відмови в задоволенні заяви щодо подовження терміну дії ліцензій повинно бути направлено заявнику не пізніше двох місяців до останнього дня дії відповідної ліцензії. Рішення АЗРЧ щодо відмови в задоволенні заяви відносно подовження терміну дії ліцензій може бути оскаржене до суду. Якщо заявник подає скаргу до суду до закінчення терміну дії відповідної ліцензії, рішення АЗРЧ призупиняється до розгляду скарги судом.

4) Доповнити пункт 10 статті 19 реченням другим наступного змісту:
У випадку прийняття рішення про анулювання ліцензії користувача радіочастотного ресурсу - оператора телекомунікацій, АЗРЧ зобов'язана встановити кінцевий строк припинення дії ліцензії з врахуванням часу, достатнього для повідомлення абонентів про припинення його діяльності, але не більше, ніж два місяці.

5) Статті 24 та 25 викласти у новій редакції:
Стаття 24. Плата за користування радіочастотним ресурсом
1. Користувачі радіочастотного ресурсу сплачують такі збори і платежі:
одноразовий платіж за видачу ліцензії на використання радіочастотного ресурсу;
щорічний збір за користування виділеним радіочастотним ресурсом.
2. Кошти, що надходять від користувачів радіочастотного ресурсу України у вигляді зборів і платежів, зараховуються до Державного бюджету України.
3. Ставки одноразових платежів за видачу ліцензії на використання радіочастотного ресурсу та щорічного збору за використання радіочастотного ресурсу визначаються Кабінетом Міністрів України не частіше одного разу на рік.
4. Щорічний збір за використання радіочастотного ресурсу сплачується користувачами щомісяця, рівними частками, з дати початку його використання, визначеної в відповідній ліцензії. Сума збору за використання радіочастотного ресурсу визначається платниками самостійно, виходячи із розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот, визначеної в ліцензії на використання радіочастотного ресурсу України, по кожному регіону окремо.
5. Спеціальні користувачі радіочастотного ресурсу України звільняються від сплати зборів і платежів, передбачених цією статтею.
6. З метою забезпечення фінансування заходів щодо ефективного використання радіочастотного ресурсу України, здійснення державного управління у сфері його використання, проведення конверсії та перерозподілу смуг радіочастот в межах Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України, впровадження та утримання системи радіочастотного моніторингу, у Державному бюджеті України окремим рядком передбачаються відповідні видатки цільового призначення у розмірі не менше 30 відсотків зарахованих коштів від платежів і зборів за використання радіочастотного ресурсу України. Розпорядником зазначених коштів є АЗРЧ.

Стаття 25. Плата за роботи (послуги), що виконуються органами (підприємствами), які належать до сфери управління АЗРЧ
1. Плата за роботи (послуги) щодо присвоєння радіочастот, позивних сигналів, міжнародно-правового захисту радіочастотного ресурсу, забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів і радіовипромінювальних пристроїв, оформлення відповідних дозволів на розробку, модернізацію, виробництво, реалізацію, придбання, проектування та будівництво, використання радіоелектронних засобів на території України та ввезення їх з-за кордону здійснюється на підставі тарифів, що встановлюються Кабінетом Міністрів України не частіше одного разу на рік.
2. Тарифи на роботи (послуги), вказані в пункті першому цієї статті, повинні засновуватися на об'єктивних, недискримінаційних та прозорих критеріях та слугувати виключно для покриття адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням цих робіт. Належна і докладна інформація щодо цих тарифів повинна бути опублікована в офіційному бюлетені НКРЗ та бути легко доступною для всіх користувачів радіочастотного ресурсу.

6. Визнати таким, що втратив силу Закон України "Про зв'язок", Відомості Верховної Ради України, 1995.05.16, №160/95-ВР, із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 20.12.1996 р. № 626/96 ВР, від 22.12.1999 р. №1347-XIV, від 13.07.2000 №1869-ІІІ, від 21.12.2000 №2171-ІІІ, від 10.01.2002 р. №2919-ІІІ, Рішенням Конституційного Суду України від 20.06.2001 р. №10-рп/2001.

7. Внести зміни до Закону України "Про природні монополії", Відомості Верховної Ради України, 2000.04.20, №1682-ІІІ:
доповнити частину першу статті 4 словами; "Органом регулювання у сфері зв'язку є Національна комісія з питань регулювання зв'язку, яка утворена відповідно до Закону України "Про телекомунікації";
вилучити з частини першої статті 5, пункт 7;
вилучити частину сьому статті 6;
доповнити розділ V "Прикінцеві положення", четвертий пункт, словами: "Регулювання у сфері зв'язку проводиться відповідно до Закону України "Про телекомунікації", Закону України "Про поштовий зв'язок".

8. Внести зміни до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Відомості Верховної Ради України від 2000.06.01, №1775-ІІІ, із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 21.09.2000 р. №1969-ІІІ; від 07.12.2000 р. №2120-ІІІ; від 11.01.2001 р. №2209-ІІІ; від 08.02.2001 р. №2257-ІІІ; від 05.04.2001 р. №2344-ІІІ; від 11.07.2001 р. №2628-ІІІ; від 12.07.2001 р. №2664-ІІІ; від 04.10.2001р. №2745-ІІІ; від 04.10.2001 р. №2759-ІІІ; від 20.12.2001 р. №2905-ІІІ; від 17.01.2002 р. №2953-ІІІ; від 17.01.2002 р. №2984-ІІІ; від 07.03 2002 р. №3073-ІІІ; від 07.03.2002р. №3077-ІІІ:
доповнити частину 2 статті 2 реченням наступного змісту:
Особливості ліцензування у сфері телекомунікацій регулюються Законом України "Про телекомунікації".

9. Внести зміни до Закону України "Про ціни та ціноутворення" Відомості Верховної (Ради УРСР, 1990, N 52 (25.12.90), ст. 650 ) із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 4 січня 1992 року N 2032-XII, від 18 листопада 1997 року N 642/97-ВР, від 5 березня 1998 року N 184/98-ВР, від 17 березня 1999 року N 495-XIV, від 7 лютого 2002 року N 3047-III :
абзац 3 статті 4 після слів "органами державного регулювання" доповнити словами: "крім сфери телекомунікацій".

10. Внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122) такі зміни і доповнення:

Статті 148-1, 148-2,148-4, 243 викласти в такій редакції:
Стаття 148-1. Порушення Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг
Здійснення дій, що призвело до зниження якості функціонування телекомунікаційних мереж або самовільне (без відома оператора телекомунікацій) отримання телекомунікаційних послуг тягне за собою накладення штрафу в розмірі від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за порушення, передбачені частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою відшкодування збитків, нанесених оператору, та накладення штрафу у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 148-2. Порушення порядку та умов надання телекомунікаційних послуг в мережах загального доступу
Відмова оператора телекомунікацій надати споживачу вичерпну інформацію щодо змісту, якості та порядку надання телекомунікаційних послуг, що ним надаються та/або отримані споживачем, а також порушення встановленого законом строку оприлюднення тарифів, які встановлюються операторами телекомунікацій самостійно - тягне за собою накладення штрафу на посадових та фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності у розмірі від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 148-4. Використання технічних засобів та обладнання, що застосовуються в телекомунікаційних мережах загального доступу, без сертифіката відповідності
Використання технічних засобів та обладнання, що застосовуються в телекомунікаційних мережах загального доступу, без сертифіката відповідності - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб та фізичних осіб, суб'єктів господарювання - у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб та фізичних осіб, суб'єктів господарської діяльності - у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 243. Органи Національної комісії з питань регулювання зв'язку та Державної інспекції електрозв'язку Адміністрації зв'язку та радіочастот України
Національна комісія з питань регулювання зв'язку (НКРЗ) розглядає справи про адміністративні правопорушення, які пов'язані з порушенням законодавства про телекомунікації та радіочастотний ресурс (стаття - 148-5).
Органи Державної інспекції електрозв'язку Адміністрації зв'язку та радіочастот України розглядають справи про адміністративні правопорушення, які пов'язані з порушенням законодавства про телекомунікації та радіочастотний ресурс (статті - 144, 145, 147, 148-1 - 148-4).
Від імені органів Державної інспекції електрозв'язку Адміністрації зв'язку та радіочастот України розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право начальник Державної інспекції зв'язку та радіочастот, начальники регіональних державних інспекцій зв'язку та радіочастот.

Доповнити Кодекс про адміністративні правопорушення статтею 148-5 такого змісту:

Стаття 148-5. Порушення правил про взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж загального та/або обмеженого доступу
Відмова в наданні необхідної інформації для взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, доступу до цих мереж в усіх технічно можливих місцях, інформації щодо ідентифікації виклику і його тривалості між телекомунікаційними мережами, відмова оператора, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку телекомунікацій, подати на затвердження до НКРЗ пропозиції щодо взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, відмова у виконанні рішення, яке прийняте НКРЗ в результаті розгляду заяв суб'єктів господарювання - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб та фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності у розмірі від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за порушення, передбачені частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб та фізичних осіб-суб'єктів господарської діяльності у розмірі від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.






« назад

ПОШУК

НАШИ КНИГИ


Наша адреса
04080, Київ, вул. Турівська, 31, офіс 1.
тел: (+38 044) 4287501, 4287511
© ІІС 1998-2009.
Усі права захищені.

розробка сайту